Download Чекурда - Посібник з педіатрії and more Lecture notes Medicine in PDF only on Docsity!
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ
НАУКОВО-МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР ВФПО
ВІДОКРЕМЛЕНИЙ СТРУКТУРНИЙ ПІДРОЗДІЛ ФАХОВИЙ КОЛЕДЖ
ЖИТОМИРСЬКОГО МЕДИЧНОГО ІНСТИТУТУ
ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ
ПЕДІАТРІЯ
Навчальний посібник для здобувачів вищої медичної освіти спеціальності 223 «Медсестринство»
КОНКУРС « Педагогічний ОСКАР - 2023 »
НОМІНАЦІЯ. « Електронний навчально-методичний посібник з дисципліни»
ГАЛУЗЬ ЗНАНЬ 22 «Охорона здоров’я»
СПЕЦІАЛЬНІСТЬ 223 Медсестринство»
Автор: Чекурда Галина Василівна, викладач вищої кваліфікаційної категорії, викладач – методист
Рецензенти: Шатило Віктор Йосипович , доктор медичних наук, професор, Заслужений лікар України, радник ректора Житомирського медичного інституту ЖОР.
Заболотнов Віталій Олександрович, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри «Сестринська справа» Житомирського медичного інституту Житомирської обласної ради
Навчальний посібник складено відповідно до освітньої програми «Сестринська справа» для підготовки здобувачів вищої медичної освіти. Посібник призначений для засвоєння навчального теоретичного матеріалу з педіатрії під час підготовки до аудиторних занять та практичної діяльності. Посібник розрахований на аудиторію читачів, яка охоплює викладачів ЗВМО, здобувачів медичної освіти, практикуючих медичних фахівців закладів загальної практики сімейної медицини, соціальних працівників та осіб, які здійснюють догляд за дітьми.
Рекомендовано до друку на засіданні кафедри «Сестринська справа» Житомирського медичного інституту Житомирської обласної ради
Протокол № 1 від 26 .0 8 .2022 р.
20. Захворювання сечовидільної та ендокринної системи у дітей. Організація
- 16.Захворювання органів травного каналу. Гельмінтози у дітей………….…..18
- Захворювання органів дихання у дітей. Організація догляду……………...
- 18.Захворювання серцево-судинної системи. Організація догляду………...…
- Захворювання системи крові у дітей. Організація догляду………………...
- догляду……………………………………………………………………………..
- Туберкульоз. Дитячі інфекції. ГРВІ. Організація догляду………….…..….
- краснуха, вітряна віспа). Організація догляду………………………………..... 22. Дитячі інфекції повітряно-краплинного шляху передачі (скарлатина, кір,
- Кашлюк, епідемічний паротит. Організація догляду…………………..…..
- Дифтерія, менінгококова інфекція. Організація догляду……………….….
- Дитячі кишкові інфекції. Поліомієліт. Організація догляду……………….
- дітьми…………………………………………………………………………...…. 26. Гостра хірургічна патологія у дітей. Догляд за невиліковно хворими
- Список використаної літератури…………………………………………………
ВСТУП
Навчальний посібник складено і рекомендовано для здобувачів вищої медичної освіти та викладачів ЗВМО. Лекційний матеріал систематизовано і подано відповідно до освітньо- професійної програми у логічній послідовності з метою ефективного засвоєння теоретичних знань. Актуальність. Педіатрія – це наука не лише про дитячі хвороби та методи їх лікування. Це вчення про здорову дитину, особливості її розвитку та догляду в різні вікові періоди, основана на знаннях з анатомії, фізіології, гігієни, догляду, соматичної патології, інфектології тощо. Педіатрія – це вся медицина, зміщена на дитячий вік (академік Г.Н. Спеданський). Крім того, дитина потребує постійної опіки та психологічної допомоги впродовж життя не лише з боку батьків, а і з боку медичних працівників. В діючій системі охорони здоров’я та освіти викладачі ЗВМО спрямовують свою діяльність не лише на надання теоретичного матеріалу, але у прагнуть розвинути уміння думати, розуміти, співчувати, скеровувати, надавати допомогу. Основна мета посібника – допомогти здобувачам освіти досягти високого рівня теоретичних знань та практичних вмінь.
У своїй практичній діяльності І. Троїцький особливу увагу приділяв віковим анатомо-фізіологічним особливостям дитячого організму. Першу в Україні кафедру дитячих хвороб організовано в 1889 р. при Київському університеті св. Володимира, яку очолив професор В.Є. Чернов (1852-1915). Чернов багато зробив для організації першої дитячої клініки, яку було відкрито (на 20 ліжок) у 1891 р. при Олександрівській лікарні. Професор В. Чернов створив умови для формування київської школи педіатрів, яка розвивала нові прогресивні напрями в педіатрії [ 3 ]. Засновану В. Черновим школу тривалий час очолювала О.М. Хохол (1897- 1964), яка зробила значний внесок у розвиток педіатричної науки в Україні. З її ім’ям пов’язаний розвиток лікувально-профілактичної допомоги дітям. Видатними представниками інших українських педіатричних шкіл були В.Г. Балабан (1882-1976), В.О. Білоусов (1895-1971), П.М. Гудзенко (1913-1982), член-кореспондент АМН України В.М. Сідельников (1928-1997), академік АН вищої школи України П.С. Мошич (1928-2006). Значний внесок у розвиток педіатричної науки в Україні зробили академіки О.М. Лук’янова, І.С. Сміян, В.Г. Майданник, професори А.О. Андрущук, М.М. Коренев, В.С. Приходько, О.П. Волосовець, В.В. Бережний, К.Д. Дука, праці яких сприяють удосконаленню системи охорони материнства і дитинства, якісній підготовці педіатрів для охорони здоров’я України. З точки зору виховання здорової дитини, профілактики, діагностики захворювань і лікування їх, доцільно виділити такі періоди дитячого віку: А. Внутрішньоутробний етап:
- фаза ембріонального розвитку — від моменту запліднення або з 1 - го дні останнього менструального циклу в матері до 9 тиж. вагітності;
- фаза плацентарного, фетального розвитку — з 3-го місяця до народження дитини (9-40 тиж. вагітності). Внутрішньоутробний період має величезне значення для подальшої життєдіяльності людського організму. Він складається з двох фаз: ембріонального розвитку і фази плода. У 1-й фазі відбувається формування органів і систем, яке закінчується до 56-го дня вагітності. З 22- 23 - го дня починає битися серце зародка (ембріона). Оскільки в ембріональну фазу формуються органи, то зародок особливо чутливий до несприятливої дії чинників навколишнього середовища - інфекції, іонізивного випромінювання, хімічних речовин, лікарських засобів Вплив різних шкідливих чинників часто призводить до грубих аномалій, вад розвитку - ембріопатій. Фаза плацентарного розвитку характеризується переважно ростом плода, розвиток вже сформованих органів триває не тільки в цю фазу, а й після народження. Несприятливі чинники в цей період не спричинюють грубих аномалій, проте можуть вплинути на функціональну незрілість та недостатню масу тіла дитини. Розлади, що виникають, називаються фетопатіями. Основними особливостями внутрішньоутробного періоду розвитку є швидкий ріст і харчування дитячого організму за рахунок материнського. Легені матері дихають і за легені плода, обмін речовин відбувається завдяки
ферментам, печінці й ниркам також матері. Тому на розвиток ембріона і плода дуже великий вплив мають харчування, спосіб життя й стан здоров’я матері [ 7 ]. Необхідно окремо виділити найдраматичніший у житті людини інтранатальний період — від часу появи переймів до перев’язки пупкового канатика в новонародженої дитини. Цей період триває від 2 до 20 год. Особливо небезпечні в цей період травми центральної та периферичної нервової системи, розлади дихання, пупоподібної кровотечі, кровотечі в породіллі. Б. Позаутробний етап:
- період новонародженості, або неонатальний період — перші 28 днів життя: а) ранній неонатальний період — перші 7 днів життя; б) пізній неонатальний період — від 8 до 28 днів;
- період немовляти, або грудний період — від 29 днів до 12 міс. (зазначимо, що трапляються випадки, коли замість вигодовування груддю застосовують штучне вигодовування);
- період нейтрального дитинства — від 1 до 6 - 7 років. Початок навчання в школі замість 7 років із 6 пов’язують з акселерацією дітей, але це досі викликає неоднозначні думки фахівців: а) переддошкільний період — від 1 до 3 років; б) дошкільний — від 4 до 6-7 років;
- молодший шкільний вік — від 6-7 до 11 років;
- середній шкільний вік — від 12 до 14 років;
- старший шкільний вік, або період статевого дозрівання — від 15 до 18 років. Державна система лікувально-профілактичної допомоги дітям, яка існувала в нашій країні до недавнього часу, складалась з двох основних функціонально пов’язаних між собою ланок: дитяча поліклініка – дитяча лікарня. Реформування системи охорони здоров’я в Україні, яке почалося з 2011 року, передбачає створення нових лікувально-профілактичних закладів з одночасним функціонуванням попередніх, і розраховане до 2020 року. Тому в даному підрозділі ми зупиняємося на питаннях структури та функцій дитячої поліклініки і лікарні, які на даний час ще являються основними закладами лікувально-профілактичної допомоги дітям. Дитяча поліклініка має такі напрямки роботи:
- проведення комплексу профілактичних заходів від народження дитини до 17 років включно (дільничні лікарі спостерігають дітей до 15 років, а спостереження підлітків 16 - 17 років проводить «підлітковий» лікар поліклініки);
- надання лікувально-консультативної допомоги дітям у поліклініці та вдома;
- проведення лікувально-профілактичної роботи в дитячих дошкільних закладах і школах;
- організація протиепідемічних заходів;
- правовий захист дітей [ 6 ]. Поліклініки мають різну потужність, яка залежить від кількості дитячого населення, яку кожна з них обслуговує, та кількості відвідувань за день.
виховання здорової дитини. У кабінеті працює досвідчений лікар та медична сестра-методист з лікувальної фізкультури та масажу. Там приймають здорових дітей, оцінюють стан їхнього розвитку та навчають батьків основам виховання здорової дитини. У кабінеті щеплень проводять профілактичні щеплення дітям та зберігають вакцини. В ньому постійно працює досвідчена медична сестра. Після проведення щеплення, дозвіл на яке в письмовій формі дає дитині дільничний лікар, медична сестра записує його виконання в Журналі щеплень та формі 112/о.
7. Відділення відновлювального лікування (реабілітації) складається з кабінетів фізіотерапії, рефлексотерапії, ароматерапії, кольоротерапії, бальнеотерапії, масажу та лікувальної фізкультури, автогенного тренування, басейна тощо. 8. Відділення лікувальне складається з процедурного кабінету, де проводяться ін’єкції. У великих поліклініках може бути денний стаціонар, який забезпечує лікування дітей з гельмінтозами, проведення профілактичних курсів терапії дітям з функціональними та органічними ураженнями травної системи та інших систем. 9. Дошкільно-шкільне відділення. Лікарі-педіатри та медичні сестри, які працюють в дитячих закладах (дитячі садки та школи) є співробітниками дитячої поліклініки. Їх роботою керує завідувач даного відділу. 10. Відділення адміністративно-господарське, до якого належать кабінети головного лікаря та його заступників, кабінети статистиків, бухгалтерія, гардероб та інші допоміжні приміщення. Відповідальними за організацію роботи поліклініки є головний лікар та заступники головного лікаря з лікувальної і господарської роботи [ 2 ]. Головним напрямком роботи дитячої поліклініки та її медичного персоналу є профілактичний. Усіх дітей за відповідними наказами МОЗ України регулярно оглядають педіатри (на першому місяці життя – один раз на тиждень, на першому році життя - щомісяця, на другому році життя - один раз на півроку, в 3 роки і надалі- 1 раз на рік). Профілактичні огляди проводять і лікарі вузького фаху, виконуються певні лабораторні обстеження для запобігання відповідним захворюванням. Значний обсяг профілактичної роботи пов’язаний з організацією та проведенням профілактичних щеплень. У дитячій поліклініці проводять щоденну санітарно-просвітницьку роботу. Батьків навчають профілактиці захворювань, організації харчування з урахуванням індивідуальних особливостей, принципам догляду та виховання здорової дитини. Лікувальна робота є другою важливою ланкою роботи поліклініки. Її проводять під час прийому дитини в поліклініці, а також вдома, коли лікар відвідує дітей, що вперше захворіли та протягом хвороби, дітей з високою температурою, з підозрою на інфекційне захворювання. При потужних поліклініках організовано пункти невідкладної допомоги , які проводять лікувально-діагностичну роботу у вечірній та нічний час.
Дитяча лікарня є лікувально-профілактичним закладом для дітей до 17 років включно, які потребують постійного (стаціонарного) лікарського догляду, проведення інтенсивної терапії або надання спеціалізованої допомоги. До основних напрямків роботи лікарні належать надання висококваліфікованої та спеціалізованої медичної допомоги дітям; упровадження в практику охорони здоров’я нових організіційних форм та методів діагностики і лікування, Дитячі лікарні поділяють:
- за системою організації – самостійні чи об’єднані з поліклінікою;
- за профілем - багатопрофільні та спеціалізовані;
- за категорією, яка залежить від кількості ліжко-місць;
- за адміністративним розподілом - лікарні районного, міського, обласного, загальноукраїнського підпорядкування; Якщо лікарня є базою кафедри медичного чи науково-дослідного інститутів, її називають клінічною лікарнею. Дитяча лікарня, як і поліклініка, керується принципом послідовності в роботі з іншими лікувально-профілактичними закладами [ 1 ]. Структура дитячої лікарні Дитяча лікарня має такі підрозділи:
- приймальне відділення, до якого належать вестибюль, оглядові кабінети лікаря і медичної сестри, санітарні приміщення, санвузол, процедурна кімната, ізоляційні бокси, куди ізолюють дітей з підозрою на інфекційне захворювання або тих дітей, які прибули до лікарні без супровідних документів про контакти з інфекційними хворими (довідка про епідемічний стан);
- лікувальні відділення мають палати для хворих, сестринський пост, маніпуляційну, процедурну, кабінети відновлювального лікування, кабінети завідувача відділення і старшої медсестри, ординаторську, їдальню, кімнату для медичного персоналу, санітарні приміщення, санвузли, кімнату для ігор, навчання;
- діагностичне відділення має лабораторії (клінічну, біохімічну, імунологічну, бактеріологічну та інші), кабінети рентгенологічного дослідження, ендоскопії, ультразвукової діагностики;
- відділення відновлювального лікування має кабінети фізіотерапіі, кабінети лікувальної фізкультури, масажу, рефлексотерапії, ароматерапії, кольоротерапії, штучної спелеотерапії, аутогенного тренування, бальнеотерапіі;
- допоміжні приміщення - харчоблок, аптека, кабінет медичної статистики, архів;
- патологоанатомічне відділення ;
- адміністративно-господарчу частину. За штатним розкладом в лікарні передбачено такі посади працівників: головний лікар, заступники головного лікаря з лікувальної і господарської роботи, завідувачі лікувальних та інших відділень, лікарі (ординатори) відділень, старша медична сестра лікарні, старші медичні сестри відділень,
Перший туалет новонародженого здійснює медична сестра відділення новонароджених у присутності матері. Вона навчає матір особливостям догляду за новонародженим, ознайомлює з предметами догляду. Щоденно дитину оглядають неонатолог та медична сестра. Перед обходом вони двічі миють руки з милом теплою проточною водою, одягають халати, які виділяють для кожної палати і міняють щоденно. Слід користуватись лише стерильними пелюшками. Використані пелюшки збирають у баки з кришками із вставленими у них чохлами. Після закінчення обходу санітарка збирає разом з чохлами використану білизну. В палаті проводять вологе прибирання. Усіх новонароджених повинні оглянути дитячий невропатолог й ортопед [5]. Абсолютні протипоказання до спільного перебування матері та дитини:
- відкрита форма туберкульозу;
- гострі психічні захворювання матері. Догляд за дитиною, яка народилась шляхом операції кесаревого розтину В операційній забезпечують температуру не нижчу ніж 25 °С, без протягів з вікон чи дверей. Вмикають підігрів на сповивальному столику і лампу променистого тепла. До початку операції (кесарів розтин) медсестра готує набір, до якого входить: 3 стерильні пелюшки, чисті шапочка, шкарпетки, сорочечка, ковдра і викладає в операційній на сповивальний стіл під лампу променистого тепла. Після народження лікар — акушер-гінеколог передає дитину медичній сестрі в стерильну попередньо підігріту суху пелюшку. Медсестра кладе дитину на сповивальний столик з підігрівом під лампу променистого тепла. Проводить обсушування новонародженого сухою стерильною попередньо підігрітою пелюшкою, після чого пелюшку викидають, одягає дитині чисті шапочку і шкарпетки, здійснює клемування пуповини, вільно пеленає і вкриває ковдрою. Дитину переводять до палати спільного перебування, де вона знаходиться під спостереженням медичної сестри. Перше прикладання до грудей та наступні годування за вимогою дитини, догляд за новонародженим у перші дві доби (цей термін залежить від стану матері) здійснюють за допомогою медичної сестри, можлива допомога родичів. Виписування здорової дитини, яка народилася шляхом кесаревого розтину, здійснюють, зважаючи на стан матері [6].
https://encrypted- tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcR3E4Xuy6qrr3H6kj gcGdIe91UWzXOsVyyeBA&usqp=CAU
Рис.1. 2
14
2.Тема: «Анатомо-фізіологічні особливості шкіри та підшкірної клітковини, нервової системи та кістково-м’язової системи»
Шкіра та підшкірна жирова клітковина Шкіра новонародженої дитини має характерні особливості. Функціональними особливостями шкіри дитини, передусім у перші роки її життя, є розвинена дихальна функція, велика резорбтивна здатність, що має особливе значення в дотриманні гігієни малюка, вимагає уважного ставлення до використання засобів для шкіри. Регуляція капілярного кровотоку та потові залози в перші 3 міс. життя функціонують слабо. Захисна, видільна та терморегулювальна функції шкіри недорозвинені, що треба враховувати під час догляду за дитиною, забезпечуючи комфортний одяг, температуру та вологість навколишнього середовища. Терморегулювальна функція в немовлят недосконала через відносну тонкість шкіри, слаборозвинену функцію потових залоз, недосконалість нервової регуляції просвіту її судин. Велике практичне значення має утворення в шкірі дитини холекальциферолу (вітаміну Д3) під впливом сонячного світла, точніше, ультрафіолетових променів. Кількість холекальциферолу безпосередньо залежить від часу й інтенсивності ультрафіолетового опромінення шкіри. Підшкірна жирова клітковина в плода з’являється переважно в останні 2 міс. вагітності. У доношених новонароджених та в немовлят вона добре розвинена. Особливістю організму немовлят є наявність жирових тіл у товщі щік, що надають їм пружності та полегшують акт смоктання. У виснаженої дитини підшкірна жирова клітковина зникає насамперед зі стінок живота, з тулуба, потім з кінцівок, а далі з обличчя. Останніми зникають жирові тіла з товщі щік. Тому стан харчування дитини ніколи не можна оцінювати по обличчю. Оглядають дитину завжди роздягненою. Часто на кінчику і крилах носа, іноді й на шоках можна помітити жовтувато- білі висипання — нагромадження секрету у вивідних протоках сальних залоз. Часом шкіра вкрита пушком, особливо на плечах і спині. Зазвичай діти народжуються з волоссям на голові, переважно темним і досить рідким, а деякі діти — з майже лисою головою або ж з густим чорним волоссям, яке пізніше змінюється на більш рідке і світле. Надалі колір волосся може змінюватися. Нігті в доношених новонароджених досягають рівня кінчиків пальців. Вії і брови слаборозвинені. У ранньому дитинстві вони
 AD/2wCEAAoHCBIVF
 +HlIbJZJILqyUVHSF2EkkCVaTpJJAGdLxxMeuwmvWpgqR z85JJvn+jl
Рис.2.1.
Рис. 2.
сягати 600-1000 мг/л, а в недоношених дітей – 1500 - 1800 мг/л. Вміст клітин з віком зменшується і в 3-місячної дитини досягає незалежної від віку кількості- 4 клітини в 1 мм 3. Вміст білка також зменшується, досягаючи мінімуму у віці 3- 9 міс. (200 мг/л). У дітей віком до 10 років верхня межа норми білка становить 300 мг/л, а в дорослих — 400 мг/л. Оскільки гематоенцефалічний бар’єр новонароджених дітей більш проникний, співвідношення рівня глюкози спинномозкової рідини і крові више, ніж у старших дітей. Воно становить не менш як 2:3. Тим часом як згодом рівень глюкози в спинномозковій рідині може становити половину його рівня в крові. Щодо периферійних нервів. Основною особливістю є порівняно пізня мієлініація черепних нервів, яка закінчується в 15 - місячному віці, а спинномозкових - 3 - 5 років. Через відсутність мієлінової оболонки або неповну мієлінізацію швидкість проведення збудження по нерву в перші місяці життя сповільнена. Вегетативна нервова система функціонує в дитини з моменту народження, коли зливаються окремі вузли й утворюються могутні сплетення симпатичної частини вегетативної нервової системи. На процес морфологічного та функціонального розвитку нервової системи впливають такі чинники:
- харчування, яке потрібно задовольняти за потребою дитини, формуючи фізіологічний ритм харчування, відпочинку й стану активності, і яке має бути раціональним за кількістю і складом;
- імпритинг — від першого враження після народження, коли дитина знаходить груди матері в пологовій залі після того, як її викладають на живіт матері і в подальшому грудному вигодовуванні та контакті з матір’ю;
- позитивний клімат у сім’ї, що його досягають шляхом регулярного спілкування та стимуляції рухової активності, формування фізіологічного ритму відпочинку й стану активності, навичок і позитивних установок.
Кісткова система Окостеніння, тобто заміна сполучної та хрящової тканин кістковою, починається ще у внутрішньоутробний період і триває до статевої зрілості. Кістки дитини порівняно з дорослими містять більше води і менше мінеральних речовин, вони м’якші, еластичніші і менш ламкі. Маленькі діти часто переносять значні травми без переломів кісток. Поява точок окостеніння, які можна виявити за допомогою рентгенологічного дослідження, має певну закономірність. Пропорції дитячого черепа відрізняються від пропорцій черепа дорослої людини. У дітей значно переважає мозкова частина. У черепі новонародженого розрізняють такі шви: лобове (між лобовими кістками), вінцеве (між обома лобовими і обома тім’яними), стрілове, або сагітальне (між тім’яними), і ламбдоподібне (між обома тім’яними і потиличною кістками), тім’яно- соскоподібне (між скроневою і тім’яною кістками з кожного боку).
Переднє тім’ячко розташоване на стику вінцевого і стрілового швів. Воно з’єднує 4 кістки (2 лобові і 2 тім’яні) і має ромбоподібну форму. Гострий кут ромба спрямований уперед, а тупий — назад. Заднє тім’ячко розташоване на місці з'єднання стрілового і ламбдоподібного швів і має трикутну форму. Кількість бічних тім’ячок — по два з кожного боку, причому клиноподібні тім’ячка розташовані на місці з’єднання тім’яної, лобової, скроневої і великого крила клиноподібної кісток, а соскоподібні — на стику тім’яної, потиличної та скроневої кісток і мають правильну форму [ 2 ]. Після народження в дітей відкритими залишаються переднє тім’ячко і шви черепа, у 25 % новонароджених — заднє тім’ячко. Бічні тім’ячка відкриті лише в глибоко недоношених новонароджених. Шви черепа повністю закриваються у віці після 2 років. Заднє тім’ячко закривається протягом 1-го тижня, іноді цей процес триває до 3 міс. Терміни закриття переднього тім’ячка в здорових дітей становлять 8-18 міс. У разі захворювання на рахіт закриття переднього тім’ячка затримується, у разі мікроцефалії воно настає передчасно. Показником правильного розвитку і формування кісткової системи є процес прорізування зубів, що відбувається у два етапи: поява молочних зубів і заміна їх на постійні. Молочних зубів 20, постійних - 32. Терміни прорізування зубів у різних дітей неоднакові. Перші молочні зуби - медіальні різці - починають прорізуватися в 6 - 8 міс., проте в здорових дітей можливі відхилення в термінах (4-9 міс.). Латеральні різці прорізуються зазвичай у 9-12 міс.; перші корінні зуби-у 12 - 15 міс., ікла - у 17 - 20 міс., другі корінні - у 21-24 міс. Таким чином, прорізування молочних зубів закінчується у 2-2,5 року. Це фізіологічний процес, який не спричинює захворювань. Досить постійним є порядок прорізування зубів, однак і тут можливі відхилення. Для орієнтовного оцінювання кількості постій-них зубів незалежно від статі можна використати таку формулу: х = 4п - 20 де х — кількість постійних зубів; п — кількість років дитині. У 5-8 років прорізуються перші постійні зуби - великі корінні (моляри), а із 7-8- річного віку починається заміна молочних зубів на постійні в тому самому порядку, що й прорізування [ 3 ].
https://encrypted- tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRT9n_aw1VJJ3DiTgU HoFcZK614ZKIPy-VaXQ&usqp=CAU
https://yarosh.org.ua/wp-content/uploads/molochnie- zubi-detey- D6BF.jpg
Рис. 2.
Рис. 2.
3.Тема: «Анатомо-фізіологічні особливості дихальної, серцево- судинної та травної систем»
Органи дихання Будова і функціонування органів дихання в дітей різних вікових груп мають анатомічні, гістологічні та фізіологічні особливості. У процесі росту та розвитку дитячого організму органи дихання зазнають значних змін. Функціонування органів дихання розпочинається від моменту народження дитини. Поява першого вдиху зумовлена комплексом чинників, шо збуджують ди- хальний центр. Основний із них — ацидоз, що виникає через підвищений вміст вуглекислоти і зниження рівня кисню в крові унаслідок припинення плацентарного газообміну. Імпульси з дихального центру прямують до діафрагми, яка різко скорочується, створюючи негативний тиск у грудній клітці. Повітря засмоктується в легені. Альвеоли розправляються, подразнюючи рецептори блукаючого нерва, закладені в стінках альвеол. Так встановлюється автоматизм дихання. У носі дітей містяться вузькі носові ходи, нижній носовий хід відсутній, він формується лише на 4 - му році життя. Слизова оболонка носа вкрита миготливим епітелієм, тонка й ніжна, насичена густою сіткою кровоносних судин. Підслизова оболонка дуже бідна на кавернозну тканину, розвиток якої відбувається лише на 8 -9-му році життя, особливо у період статевого дозрівання. Ці особливості мають важливе клінічне значення: слизова оболонка негайно набрякає навіть у разі незначного гострого запалення, що одночасно зі звуженням носових ходів значно утруднює дихання, спричинюючи задишку та неможливість смоктання грудей. Додаткові пазухи носа не розвинені. Верхньощелепна (гайморова) і етмоїдальна (решітчаста) пазухи з’являються відповідно на 3-му і 6-му місяцях внутрішньоутробного розвитку, у новонародженої дитини вони малих розмірів і недорозвинені, їх можна визначити у дітей починаючи з 3 - місячного віку під час рентгенологічного дослідження. Найшвидший розвиток їх відбувається після 2 років, а остаточно формуються у віці 12-15 років. Лобова (фронтальна) і клиноподібна пазухи в дітей раннього віку відсутні. Розвиток їх відбувається до 7 років і завершується до 15-20 років.
http://cdn.karapuz.net.ua/images/2948/2948- asfiksiya-novorozhdennyh-ot-prichin-do-posledstvij- 9.jpg Рис. 3.
Глотка в дітей перших років життя коротка й вузька. Слухова труба, яка з’єднує носову частину глотки з барабанною порожниною, коротка, широка і пряма, тому інфекція з носової частини глотки легко потрапляє в порожнину середнього вуха. Цим пояснюється частота виникнення отиту під час захворювань верхніх дихальних шляхів [ 5 ]. Глотка виконує бар’єрну функцію за допомогою лімфатичного глоткового кільця, що утворюється з глоткових мигдаликів. У дітей раннього віку бар’єрна функція глотки недосконала, оскільки лімфоїдна тканина недорозвинена. Найбільшого розвитку вона досягає у віці 4-10 років. Саме в цей час нерідко трапляється гіпертрофія глоткового мигдалика, який набуває великих розмірів і може закривати задні носові отвори (хоани). Це призводить до утруднення носового дихання, формування обличчя за аденоїдним типом (широке перенісся, носовий відтінок голосу, постійно відкритий рот). Гортань у дітей раннього віку лійкоподібної форми, відносно коротка з вузьким просвітом. Хрящі гортані вузькі й податливі, слизова оболонка тонка, ніжна, багата на кровоносні судини. До 7-річного віку голосова щілина вузька, голосові зв’язки короткі. Це призводить до частого стенозу гортані навіть у разі незначних запальних процесів. Трахея має лійкоподібну форму і досить вузький просвіт. У новонароджених її шийна частина розташована на рівні IV шийного хребця. З віком вона поступово опускається до рівня III шийного хребця (як у дорослих). Трахея новонароджених складається з 12-20 хрящових напівкілець, кількість яких з віком не змінюється. Напівкільця м’які й податливі, з недостатньо розвиненими еластичними волокнами. Розміри перетинчастої стінки трахеї у дітей раннього віку досить значні і становлять по периметру близько 1/3, а в дітей старшого віку - 1/5. Слизова оболонка тонка, суха, ніжна, багата на кровоносні судини. Бронхи в дітей короткі й вузькі. Розгалуження бронхів на лівий і правий у новонароджених міститься вище, ніж у дорослих, на рівні III грудного хребця, у дорослих - на рівні IV. Правий бронх є безпосереднім продовженням трахеї і відходить від неї майже вертикально, а лівий - під кутом 90°. Тому сторонні тіла значно частіше потрапляють у правий бронх. Зсередини бронхи вкриті слизовою оболонкою, яка містить багато кровоносних судин, вона суха, оскільки слизові залози функціонують недостатньо. Хрящі досить розвинені, але м’які. М’язова й еластична тканина розвинена слабо. Бронхи виконують низку важливих функцій, але забезпечуються вони не повною мірою. Недостатній розвиток слизових залоз спричинює погане зволоження повітря, що проходить через бронхи. Вузький просвіт бронхів, недорозвиток м’язових та еластичних волокон, наявність густого секрету, який з’являється навіть за незначного запалення, досить часто призводить до
https://intermobi.com.ua/wp-content/uploads/2- malenkij-rebenok-spit-na-zhivote.jpg Рис. 3.
